Білорусько-Литовський літопис

"Беларускія летапісы як помнікі літаратуры. Узнікненне і літаратурная гістор першых зводаў"

праця В



Місце та час видання

Мінськ, 1969

Групи літописів за автором

Чотири групи; три зводи; дві редакції першого зводу; три редакції другого зводу

Літописи, що входять

до груп

Чотири групи:

перша – Віленський, Дубровського, ЦДАСА №20/25, Погодінський і БАН №34.4.32, що не відповідають жодному зводу; інші три групи відповідають трьом зводам.

Перший звід: 1) Супрасльський; 2) Никифорівський; 3) Академічний; 4) Слуцький.

Другий: 1) Євреїновський; 2) Патріарший А; 3) Ольшевський; 4) Рум’янцевський; 5) Красинського; 6) Рачинського; 7) Тихонравова;

8) Патріарший Б. Третій: Биховця.

Редакції першого зводу: стара (всі, крім Слуцького) й нова (Слуцький).

Редакції другого зводу. Коротка: 1) Красинського;

2) Патріарший А. Поширена: 1) Патріарший Б;

2) Ольшевський;

3) Археологічного товариства;

4) Румянцевський;

5) Тихонравова.

Повна: 1) Рачинського;

2) Євреїновський.

Списки Архангельський і ЦДАСА 365/815 дослідник не зміг віднести до жодної з груп. Літопис Авраамки, на думку Чемерицького, не є білоруським літописом, адже в його основі лежить виконана у Пскові компіляція новгородських джерел.

Назви груп

Перший, другий і третій зводи; коротка, поширена і повна редакції

Час складання груп літописів

Перший звід – 1446 рік.

Коротка редакція другого зводу  – 20-і рр. XVI ст.

Поширена редакція другого зводу – 40-і pp. XVI ст.

Повна редакція другого зводу – перша половина 50-х рр. XVI ст.

Третій звід – друга половина 50-х рр. XVI ст.

Джерела літописів

Загальноруська частина першого зводу: митрополичий літопис 1446 р., складений на основі Поліхрону 1418 р. (від початку і до 1305 р. включно, а також 1385 – 1446 рр.) і московський звід 1409 р. (1306 – 1388 рр.); смоленську частину визначено за Смолькою: Смоленська хроніка 1436 р., «Похвала Вітовту» (особливий твір: перша його редакція виникла в 1428 р., друга – в 1430 р.) і короткі записи за 1432 – 1445 рр.

Литовська частина. Власне «Літописець великих князів литовських» - оповідання, що ділиться на дві частки, написані в різний час різними людьми (перша написана між 1382 і 1392 світською особою, друга – у 1429 – 1430 рр. духовною). Межа між цими частками, як видно з порівняння тексту з “Origo regis”, - втеча Вітовта з Кревського замку. Оповідь про Поділля - окремий твір, написаний десь у 1431 – 1434 рр. адже саме тоді була найбільша напруженість між Польщею і Литвою за Поділля близькою до пануючих кіл людиною, можливо, писцем великокнязівської канцелярії.

Короткі записи про події XVI ст. зроблені, вірогідно, білорусом (дати за православним літочисленням) у Вільні (записи носять придвірний характер). Другий звід: основне джерело – значно відредагована і дещо доповнена нова редакція першого зводу. «Хроніка Великого князівства Литовського і Жемайтського» - легенда, що виникла ще в XV ст., літературно оформлена автором. Використано Іпатіївський літопис, названий літописцем «руською хронікою», деякі матеріали з історії Полоцька, історичні перекази. Записано в 20-х рр. XVI ст.

Літопис Рачинського мав джерелом, крім вищеназваних, Хроніку Мартина Бєльського та матеріали віленської великокнязівської канцелярії.

Євреїновський літопис, можливо мав джерелом якийсь невідомий варіант другого зводу. Оповідання про похід Ольгерда на Москву, що міститься в ньому, можливо, належить авторові «Хроніки Биховця». Поширена і повна редакції другого зводу мають офіційний характер.

Третій звід.

Легендарна частина (до Гедиміна включно) запозичена з повної редакції другого зводу з доопрацюванням (замість Нерона - Аттіла). Крім того, значно повніше використано Іпатіївський список (поява відсутніх у другому зводі реальних князів Міндовга і Войшелка). Реальна історія (від Ольгерда до 1445 р.) викладена на основі нової редакції першого зводу (починаючи зі змови проти Кейстута). У цьому,пише дослідник, можна бачити деякі елементи наукового, хоч іще й не критичного підходу до історичних джерел. Оригінальними є звістки про Петра Гаштольда, похід Ягайла на Польщу і пов’язані з цим події, одруження Ягайла з Софією Гольшанською, походи Вітовта на Москву, Псков і Новгород, Грюнвальдську битву, коронація Вітовта і пов’язані з нею події, вбивство Жигимонта. Цілком оригінальною є й частина після 1445 р. Вона заснована на письмових джерелах, а також на усній інформації, зокрема, одержаній від магнатських і князівських родів, вкупі з власною фантазією укладача.

 

Особи, пов’язані з літописанням

Смоленський єпископ вирішив укласти перший звід, сподіваючись, що це допоможе йому обійняти посаду митрополита всієї Русі. Автором самого літопису, а, можливо, і деяких інших творів, наявних у його списках був освічений книжник духовного сану.

«Хроніка Великого князівства Литовського і Жемайтського» - єпископ Павло Гольшанський, з огляду на те, що його міфічного пращура названо першим у переліку родів, що вийшли з Палемоном з Риму.

Князі Слуцькі, що про них є докладні записи в «Хроніці Биховця», яка була написана у Слуцькому регіоні і що вони володіли Слуцьким літописом.

Автор усього третього зводу – типовий представник патріотично налаштованої білорусько-литовської православної  шляхти.

 

Центри літописання

Перший звід, з огляду на використані джерела, - Смоленськ. Чемерицький пише, що в XV ст. Смоленськ був центром білоруського літописання, а смоленська єпископська кафедра – свого роду ідеологічною виразницею політики великих литовських князів.

«Хроніка Великого князівства Литовського і Жемайтського» і всі редакції другого зводу – Вільно.

Третій звід – Новогрудок чи Слуцьк (дослідник схиляється до останнього варіанту).

Коло проблем, які цікавили автора

Чемерицького цікавить питання групування літописів (розробка нової концепції), з’ясування часу, місця, обставин, укладання не так окремих літописів, як цілих редакцій і зводів, а також кола їхніх джерел; розгляд літописів і їхніх частин як пам’яток літератури

Посилання на працю: http://www.twirpx.com/file/1616171/



Обновлен 11 ноя 2016. Создан 08 ноя 2016