Білорусько-Литовський літопис

"Західно-руські літописи як пам’ятки літератури"

праця Феоксита Сушицького



Місце та час видання

Розпочато самим автором у 1919 році в Києві російською та українською мовами, проте через його смерть у 1920 році завершено лише 1930 року в Києві в друкарні ВУАН (українською мовою)

Групи літописів за автором

Три редакції; дві підгрупи першої редакції

Літописи, що входять

до груп

Коротка група: 1) Супрасльський; 2) Уваровський (Слуцький); 3) Никифоровський; 4) Віленський (Авраамки); 5) Академічний; 6) Дубровський; 7) Археологічний (Археологічного товариства). При цьому автор виділяє дві підгрупи: Супрасльський, Никифорівський і Академічний ближчі до протографа, решта – до складної редакції. Складна: 1) Румянцевський; 2) Красинського; 3) Патріарший; 4) Рачинського; 5) Євреїновський; 6) Тихонравова. Повна: Биховця.

Назви груп

Коротка, складна та повна редакції

Час складання груп літописів

Коротка редакція – не пізніше 40-х рр. XV ст., складна – 40-50-і рр. XVI ст., повна – 60-і рр. XVI ст.

Джерела літописів

Коротка група. Загальноруська частина: текст типу так званого Софійського Временника (до Адама); ранні редакції IV Новгородського літопису (до 1340 р.); текст типу Воскресенського зводу (до 1354 р.); текст типу Никонівського зводу (до 1422); записи духовної особи (до 1427)

У Слуцькому родовід руських князів запозичено з Новгородського літопису.

Смоленська частина: 1431 – 1446, окремий автор зі Смоленська.

Литовська частина: боротьба Кейстута і Ягайла – окремий твір, виданий латиною як «Origo regis Jagyelo et Wytholdi ducum Lithuanie» і редагований за Вітовта (автор – освічена людина, що користувалася офіційними джерелами);

Князювання Вітовта – теж окремий, але складний твір (автор – не досить освічена людина зі Смоленська);

Поділля – окремий твір на основі офіційних джерел.

Складна група.

Міфічна частина: Палемон – руський хронограф, далі – фамільні спомини вельможних литовців XVI ст., можливо, деякі родові документи, а також усні перекази вкупі з фантазією автора.

Віщий сон Гедиміна, епізод з Бірутою – південноруський хронограф.

Реальна частина: перший звід, зі вставками, зробленими у Вільні (крім Красинського). У літописі Рачинського частина звісток мають польське та московське походження, литовські ж здійснені близькою до великокнязівської канцелярії людиною. Епізод з Варварою Радзивілл є окремим оповіданням, складеним у двірських колах. У Євреїновському літописі – окреме оповідання про похід Ольгерда на Москву.

Повна редакція: подібна до складної. Згадку про Міндовга запозичено з Галицько-Волинського літопису. Оригінальні звістки – авторська робота укладача.

 

 

Особи, пов’язані з літописанням

Загальноруська частина короткої редакції, ймовірно, складена людиною, близькою до митрополита Фотія (можливо, коломенським єпископом Амвросієм), яка сама зробила записи 1410 – 1427 рр. і впорядкувала всі інші. Редактором другої частини міг бути смоленський писар Тимофій. Можливо, Вітовт ледь не власноруч редагував оповідання про Поділля та боротьбу Кейстута з Ягайлом.

Писець списка Тихонравова –Дмитро. Патріарший – укладений, мабуть, священиком Федором Пилиповичем.

Авраамка, Григорій Іванович, князі Одинцевичі, князі Слуцькі – як  решти дослідників.

Центри літописання

Смоленськ – загальноруська частина короткої редакції, смоленська частина всіх редакцій. Острополь на Волині – оригінальна частина Тихонравова, щорічні записи литовської частини короткої редакції – Смоленськ і Південна Русь.

Літописи створено в Західній Русі. Зокрема, Патріарший – коло Орші та Могилева.

 

Коло проблем, які цікавили автора

Літописи як пам’ятки літератури, особливо повісті й оповідання, що в них містяться; порівняння списків між собою, встановлення джерел та «старшинства редакцій»; палеографічний опис всіх відомих на той час спискі

Посилання на працю: http://www.ex.ua/5914070



Обновлен 11 ноя 2016. Создан 08 ноя 2016