Білорусько-Литовський літопис

"О составе западно-русских, так называемых литовских летописей"

праця Івана Тихомирова



Місце та час видання

«Журнал министерства народного просвещения», Санкт-Петербург, 1901 (написана в 1881 р.)

Групи літописів за автором

Два зводи

Літописи, що входять

до груп

Короткий: 1) літопис Авраамки; 2) Супрасльський (Даниловича) літопис; 3) Уваровський (Слуцький) літопис; 4) літопис Красинського; 5) Познанський (Рачинського) літопис (останні два є перехідними від короткого до повного зводу через наявність легендарної частини). Повний: хроніка Биховця.

При цьому наявність у літописах Красинського і Рачинського «Літописця великого князівства литовського та жемойтського», з огляду на її легендарність, не впливає на їх віднесення до короткого зводу.

Назви груп

Короткий і повний зводи

Час складання груп літописів

Короткий: 1446 рік (бо саме ним датований останній літописний запис; учений вказує, що такої думки дотримується й Антонович), проте літописи Рачинського і Красинського дослідник відносить до більш пізнього часу; зокрема, він вказує на те, що рік на той час уже починався 1 січня. Щодо повного зводу, то достовірним, вважає Тихомиров, що Стрийковському (роки життя: 1547 – після 1580) повний звід уже був відомий, тому його слід датувати часом не раніше другої половини XVI ст.

Джерела літописів

Слуцький літопис (найповніший і найточніший, на думку дослідника). Записки сучасників: боротьба Кейстута з Ягайлом – особливе сказання чи особливий запис, зроблений очевидцем (з огляду на відмінність характеру оповіді від подальшого літописного). Решта звісток до закінчення боротьби Свидригайла та Жигимонта року – теж переважно записи литовських очевидців. Тихомирову невідомі точні джерела, він лише може вказати на те, де джерело змінюється і де воно є спільним з джерелами пізніших рукописних збірників. Згадки про народження у Лингвена сина Федора, нападу татар на Київ, взяття Кременця також відносяться до смоленського літописання.  Авторство записів щодо вигнання Тохтамиша, смоленських подій межі XIV-XV ст., сонячного затемнення, пожежі в Москві та Смоленську, обрання Григорія Цамблака, мору в Новгороді Тихомиров приписує «південноруському» дописувачу. У смоленських і південноруських літописці користувалися джерелами, спільними з джерелами Софіївського, Воскресенського, Новгородського літописів, літопису Авраамки. Повість про Поділля – окрема розповідь. Складена близько 1440 року.  Порічні записи 1440 – 1446 рр. зроблені смоленськими очевидцями подій. Сучасність авторів описуваним подіям Тихомиров визначає переважно на основі числових даних (тривалість походів, наявність вказівок на дні тижня тощо) та наявності докладних і яскравих описів.

Щодо решти літописів короткого зводу: у Супрасльському є записи, зроблені особою, близькою до Фотія (це випливає зі значно більшої кількості згадок про нього порівняно з іншими літописами). У літописі Рачинського свідчення, зібрані самим укладачем, починаються з 1534 р. Для подій 1506 – 1514 рр. літописець використовував відомості польської хроніки, що зазначено в самому літописі. Є про це згадка і під 1531 р. Всі звістки після смоленської частини і до 1534 р. записані після самих подій. Початок реальних подій Тихомиров, як і решта дослідників, співвідносить з початком «Хроніки великих князів литовських». У літописі Красинського дослідник вбачає польський вплив (вислів про те, що Вітовт учинив покору перед Ягайлом). Повний звід: від Палемона до Міндовга – давні народні перекази. Але, судячи з освіченості автора (згадки про Венецію, слова латинською), припускається, що впорядкував цю частину литовський книжник у пізніший час. Княжіння Міндовга та Войшелка описано за Іпатіївським списком. Це ж стосується і княжіння Тройдена. Однак решта записів від Войшелка до Гедиміна, за словами Даниловича, з яким Тихомиров, очевидно, погоджується, взяті з «досі невідомих литовських джерел і руських літописців». Князювання Гедиміна, за винятком епізоду з одруженням його дочки, де літопис містить пряму вказівку на запозичення з писемного джерела, описане на основі переказу, записаного однією особою (судячи з повторюваності одних і тих самих висловів). Після цього всі звістки повного зводу запозичено з короткого, якщо не вказано іншого. До розряду переказів дослідник відносить опис війни Ольгерда з Москвою. Він робить висновок про наявність в укладача зводу якихось інших джерел, адже в короткому зводі нема переліку дітей Ольгерда та Кейстута. Війна Ягайла з Польщею і всі пов’язані з цим події – народні перекази. Також розповідь про прийняття Ягайлом католицької віри заснована на інших, ніж у короткому зводі, джерелах. Особливе джерело Тихомиров припускає і у випадку закладення Вітовтом Жемайтії. Щодо князювання Вітовта, то всі недостовірні події цього часу взято з перказів, складених самими литовцями. Окремими сказаннями вчений вважає і розповіді про вбивство Жигимонта та боротьбу Казиміра з Михайлом. Далі йдуть записи, зроблені трохи пізніше за самі події, але вже війна Казиміра з Іржі та німцями записана сучасником. Відтоді починаються ще нерегулярні порічні записи; систематичними вони стають з 1492 року і до кінця літопису, причому зроблені сучасниками (так, війна з татарами 1506 року описана учасником битви).

Особи, пов’язані з літописанням

Повний литовський звід – державний літопис, тобто виконаний на замовлення князів, про що свідчить державницька позиція автора. Причому літописець явно симпатизує Кейстутові, Ольгердові, Вітовтові. Було вже згадано про митрополита Фотія.

Літопис Авраамки – написаний Авраамкою в 1495 р. за бажанням і наказом смоленського єпископа Іосифа. Через останній факт Тихомиров вважає, що Авраамка належав до духовенства, тим більше, що він цитує тексти зі Святого Письма. Супрасльський літопис – переписаний сином священика Григорієм Івановичем на службі князя Семена Івановича Одинцевича в 1520 р. Князі Слуцькі, зокрема, останній з них, Юрій, про смерть якого є приписка від 1542 р., та його дружина Єлена Миколаївна – Слуцький літопис. Графи Красинські та Рачинські, у яких знайдено відповідно літописи Красинського та Рачинського.

 

 

Центри літописання

Частина, присвячена Смоленську, тобто 1440 – 1446 рр., написана в Смоленську. Повний звід: 1492 – 1506 рр. – Волинська земля, але опис нападу татар на Слуцьк – у самому Слуцьку. Місце ж укладання зводів – Західна Русь, тобто Білорусія. Авраамки – Смоленськ. Взагалі ж короткий звід укладено в Смоленську.

Коло проблем, які цікавили автора

Питання складу літописів, тобто поділу їх на частини за джерельним принципом (при цьому встановлення самих джерел Тихомирова цікавило набагато менше), проблема автентичності та самобутності західноруських літописів, також дуже багато уваги приділено запозиченням, які з литовських літописів робили польські хроністи

Посилання на працю: http://uvuw.arsenalserviceplus.ru/paper/o-sostave-zapadnorusskikh-tak-nazyvaemykh-litovskikh-letopisejj.html



Обновлен 11 ноя 2016. Создан 08 ноя 2016